Типологізація публічних критиків Путіна
У рамках аналізу російських медіа, які позиціювалися як опозиційні до режиму Путіна, ми виявляли публікації, які повторюють тези російської пропаганди.
За результатами аналізу висловлювань публічних опозиціонерів було виділено п'ять типів.
Корисний/-а для України в інфополі (6 людей)
До цієї категорії віднесені ті публічні особи, які мають системну проукраїнську позицію (Піантковський Андрій) та/або здійснюють активні дії, щоб допомогти Україні перемогти та відновити справедливість (Івлєва Вікторія).
Також ми віднесли до цієї категорії:
-
Ахеджакова Лія — послідовна проукраїнська позиція.
-
Накі Майкл — системна трансляція проукраїнської позиції на російську аудиторію.
-
Новіков Ілля — проактивні дії.
-
Фейгін Марк — системна трансляція проукраїнської позиції на російську аудиторію.
Ремарка:
поза дослідженням лишилися непублічні росіяни, які допомагають Україні перемогти — системно донатять на ЗСУ, рятують українців з фільтраційних таборів і т.д.. Проте зараз це непублічні кейси. Їхня кількість невідома.
Швидше корисний/-а для України в інфополі (13 людей)
До цієї категорії віднесені ті публічні особи, які мають чітку та публічну позицію на 4 ключових питання:
-
Війна 2014 — це війна?
-
Крим є невід'ємною частиною України?
-
Війна 2022 — це війна?
-
Росія — це агресор?
А також їхні публічні висловлювання переважно допомагають Україні у війні з Росією.
Ремарка:
до даної категорії також був віднесений Сергій Гурієв. Він засуджує війну, визнає Росію — країною агресором, а війну — злочином. Віддає належне українській стійкості. Розповідає про бомбардування Росією українських цивільних об'єктів.
Проте має нечітку позицію — то називає війну справою Путіна, то визнає, що всі громадяни Росії несуть за неї відповідальність. Заперечує «русофобію» на Заході. Водночас називає російських мігрантів теж біженцями та закликає допомагати їм, адже їм треба буде відбудовувати Росію після Путіна. Не заперечує, що РФ може змінити свої кордони (з точки зору) розпаду. Виступає проти введення візового режиму.
Нейтральний/-а в інфополі (29 людей)
До цієї категорії віднесені ті публічні особи, які швидше підтримують проукраїнську сторону, проте ситуативно мовчать з важливих питань або транслюють російську пропаганду (свідомо чи ні).
У цю категорію потрапило найбільше осіб, якими ситуативно захоплювалося українське суспільство, попри їхню позицію в минулому – 2014 році чи пізніше.
Ремарка:
Також у цю категорію була віднесена Катерина Гордєєва, яка публічно висловлює проукраїнську позицію за ключовими питанням, проте іноді бере інтерв'ю в російських пропагандистів, що легалізує їхні дезінформаційні меседжі. Останнє аргументує «журналістськими стандартами» та «іншою точкою зору». Також вона стверджує, що є «м’який» спосіб протистояння режиму та пропаганді — просте донесення альтернативної точки зору. Цим вона, зокрема, виправдовує співпрацю з федеральним ЗМІ в одній із розважальних програм.
Також сюди віднесений Олександр Невзоров, який є відомим антипутіністом. Він, попри публічну давню підтримку України, у свій час вів пропагандистську роботу в Литві, де дублював всі меседжі сучасної антиукраїнської воєнної пропаганди, але проти литовців. Невзоров також стверджував, що ЗСУ почали б «криваві зачистки» та просунулися б далі, якби у 2015 році не були б підписані «Мінські угоди».
Швидше шкідливий/-а для України в інфополі (16 людей)
До цієї категорії віднесені ті публічні особи, які часто транслюють меседжі російської пропаганди (свідомо чи ні). Не мають чіткої позиції по ключових питаннях або мають проросійську позицію.
Ремарка:
Також сюди були віднесені Сіндєєва Наталія та Улицька Людмила.
Сіндєєва засудила агресію проти України, а її ЗМІ «Дождь» було одним із перших, хто розповідав правду щодо анексії Криму та участі регулярних російських військ у війні на Сході України. Проте Сіндєєва зараз активно промотує свій фільм «F@ck this job». У ньому дві паралельні сюжетні лінії — історія створення каналу «Дождь» та сучасне політичне життя Росії. Він, як Сіндєєва сама визнає, має довести європейцям, що не всі росіяни вороги, що вони просто опинились в «складних» обставинах.
Так само до цієї категорії віднесена Людмила Улицька. Вона критикувала російську владу за її націоналізм, шовінізм та імперськість ще у 2014 році. Засудила анексію Криму та напад на Україну (як у 2014 році, так і у 2022). Проте іноді вона відступає від своєї принципової позиції. Наприклад, каже, що до 2022 року не було великої/справжньої війни, а були «маленькі війни на окраїнах Росії». На питання, чи готова вона провести творчий вечір для «російських людей Донбасу», відповідає, що так, їй це було б цікаво. У цьому випадку показово, що вона незаконно відвідувала Нагорний Карабах.
Водночас Улицька, разом з іншими Об’єктами дослідження, є частиною російського діаспорного проєкту «Справжня Росія». Метою якого є розповідь за кордоном про «хорошу, не путінську Росію». Вона повторює тези російської пропаганди про «російськомовний Київ», притиснення російської мови, що, на її думку, є штучною політикою України. Також вона співчуває матерям російських окупантів у втраті їхніх синів. Для неї винний Путін, а колективна відповідальність — дискусійне поняття. Культура для неї теж поза політикою.
Шкідливий/-а для України в інфополі (27 людей)
До цієї категорії віднесені ті публічні особи, які мають проросійську позицію по ключових питаннях та регулярно транслюють проросійську позицію відносно України та російсько-української війни.
Ремарка:
Також сюди були віднесені Юрій Швець, Юлія Латиніна, Марк Солонін та Олександр Кох. Попри те, що вони публічно висловлюють проукраїнську позицію по ключових питаннях, у своїх матеріалах періодично транслюють меседжі російської пропаганди.
Юрій Швець активно виступає в підтримку України, визнає російсько-українську війну з 2014 року та окупацію Криму. Системно переконував, що повномасштабного вторгнення не буде. Але дискредитує українську владу, громадські та волонтерські організації. Так, у 2015 році він розповідав, що українське командування довело ЗСУ до слабкості та пропонував «свого інструктора» для виправлення цієї ситуації. А у 2022 році поширював інформацію, спрямовану на дискредитацію прозорості поставок зброї в Україну, і теж пропонував «власного контролера», який змінив би ситуацію. Також він казав, що вся українська влада з часів незалежності була «недолугою» та вживав термін «братні народи».
Юлія Латиніна періодично просуває кремлівські наративи. Зокрема про «братні народи», «штучність української держави», «Київ як нововідновлений центр Русі», меншовартість української культури, а також Росію та росіян як жертв війни. Вона критикує спосіб введення санкцій, а також заборони віз для росіян.
Марк Солонін повчає Арестовича, як треба просити зброю в США, критикує Андрія Мельника за його висловлювання про Бандеру, виправдовує Жданова в його помилковій аналітиці. Також він висміював прогнози про початок повномасштабного вторгнення, називав це спеціальним залякуванням з боку США.
Солонін називає ОУН та УПА фашистськими організаціями, усіляко перекручує їхню історію та стверджує, що справжній патріот України не може їх підтримувати. Щодо російсько-української війни з 2014 року, то він ніби й визнає провину Росії, її військове вторгнення та плани щодо захоплення усієї України, або її південь і схід. Але водночас пише про якихось «сепаратистів» як про реальну присутню сторону.
Олександр Кох хоч наразі й підтримує Україну та має відповідне ставлення до Революції гідності, проте він дозволяє собі «радити українцям», що їм робити. Наприклад, продати Крим, а також відмовитись від ОРДЛО, щоб Росія економічно страждала від дотації цих регіонів. Також він постійно намагається показати союзників українців у чорному світлі. Наприклад, розповідає, що санкції не діють, а дефолт буде на користь Росії. Також звинувачує американців та українську владу у здачі Кримського півострова. Натякає, що з 2014 року в Україні саме громадянська війна через бажання двох областей на сході відділитись.
Ремарка:
Також сюди були віднесені Юрій Швець, Юлія Латиніна, Марк Солонін та Олександр Кох. Попри те, що вони публічно висловлюють проукраїнську позицію по ключових питаннях, у своїх матеріалах періодично транслюють меседжі російської пропаганди.
Юрій Швець активно виступає в підтримку України, визнає російсько-українську війну з 2014 року та окупацію Криму. Системно переконував, що повномасштабного вторгнення не буде. Але дискредитує українську владу, громадські та волонтерські організації. Так, у 2015 році він розповідав, що українське командування довело ЗСУ до слабкості та пропонував «свого інструктора» для виправлення цієї ситуації. А у 2022 році поширював інформацію, спрямовану на дискредитацію прозорості поставок зброї в Україну, і теж пропонував «власного контролера», який змінив би ситуацію. Також він казав, що вся українська влада з часів незалежності була «недолугою» та вживав термін «братні народи».
Юлія Латиніна періодично просуває кремлівські наративи. Зокрема про «братні народи», «штучність української держави», «Київ як нововідновлений центр Русі», меншовартість української культури, а також Росію та росіян як жертв війни. Вона критикує спосіб введення санкцій, а також заборони віз для росіян.
Марк Солонін повчає Арестовича, як треба просити зброю в США, критикує Андрія Мельника за його висловлювання про Бандеру, виправдовує Жданова в його помилковій аналітиці. Також він висміював прогнози про початок повномасштабного вторгнення, називав це спеціальним залякуванням з боку США.
Солонін називає ОУН та УПА фашистськими організаціями, усіляко перекручує їхню історію та стверджує, що справжній патріот України не може їх підтримувати. Щодо російсько-української війни з 2014 року, то він ніби й визнає провину Росії, її військове вторгнення та плани щодо захоплення усієї України, або її південь і схід. Але водночас пише про якихось «сепаратистів» як про реальну присутню сторону.
Олександр Кох хоч наразі й підтримує Україну та має відповідне ставлення до Революції гідності, проте він дозволяє собі «радити українцям», що їм робити. Наприклад, продати Крим, а також відмовитись від ОРДЛО, щоб Росія економічно страждала від дотації цих регіонів. Також він постійно намагається показати союзників українців у чорному світлі. Наприклад, розповідає, що санкції не діють, а дефолт буде на користь Росії. Також звинувачує американців та українську владу у здачі Кримського півострова. Натякає, що з 2014 року в Україні саме громадянська війна через бажання двох областей на сході відділитись.